Медецина


Меню

Нові записи
Схожі статті:

Популярні записи


  • Оперативне лікування переломів має такі показання:

    1 пошкодження магістральних су­дин, нервів. Наприклад, при перело­мах стегна у нижній третині нерідко пошкоджується стегнова чи підколінна артерія, при переломах плечової кістки у середній третині — променевий нерв;

    2 інтерпозиція м'язів та інших м'я­ких тканин між відламками;

    3 внутрішній та присуглобовий пе­реломи;

    4 переломовивих;

    5 подвійний перелом зі зміщенням усіх відламків;

    6 перелом надколінка і ліктьового відростка зі зміщенням;

    7 непереносність скелетного витя­гання, апаратів, психічні захворювання;

    8 відкриті переломи кісток і суг­лобів;

    9 комбіновані травми.

    Оперативне лікування протипоказане за наявності гноячкових, запальних про­цесів на шкірі, ран, у разі загального тяжкого стану потерпілого, декомпенса­ції життєво важливих органів та систем.

    Мета оперативного лікування — відновлення анатомічних та функціо­нальних параметрів сегмента кінцівки. Для досягнення цього запропоновано багато методів. Все почалося з того, що консервативними методами досягти зіставлення відламків неможливо. У таких випадках було запропоноване відкрите зіставлення. Але у більшості випадків площина перелому була коса чи гвинтоподібна або перелом був ба-гатоосколковий і після відкритого зіставлення наставало вторинне змі­щення відламків. Отож саме життя змусило лікарів вдатись до методів за­кріплення фрагментів кісткового шва. Хірурги почали закріплювати відламки кістковим швом, для чого використо­вували кетгут, шовк, фасціальні смуж­ки тощо. Але й кістковий шов не зав­жди забезпечує стабільну фіксацію кісткових відламків. Виникає вторин­не зміщення, значно затягується пе­ріод зрощення, і часто формується не­справжній суглоб. Все це дало поштовх до біомеханічного обгрунтування месинтез стрижнями Кюнчера, Дуброва, Климова, Богданова, ЦІТО, Склярен-ка—Волошина та ін.. Але з часом було помічено і його негативні боки. По-перше, кістковомозковий канал за ши­риною нерівномірний, атому потрібні не тільки індивідуальний підбір за роз­міром стрижня, а й розширення кана­лу у вузьких місцях. Лише за таких умов можна досягти надійної фіксації. По-друге, при косих гвинтоподібних бага-тоосколкових переломах неможливо утримати уламки в зіставленому стані.

    У таких випадках застосовують ком­плектуючі пластини різних конст­рукцій, компресійно-дистракційні апа­рати Ілізарова, Калнберза, Ткаченка, Валкова—Оганесяна, гвинти.

    Є. Т. Скляренком та О. І. Волошиним було розроблено метод закрито­го остеосинтезу косих та гвинтоподі­бних переломів діафіза за допомогою гвинтів. Після зіставлення відламків проводять через них 3—4 шпиці, як при скелетному витяганні. Після цьо­го над вхідним отвором шпиці роб­лять невеликий розтин м'яких тка­нин і на шпиці надягають свердло з отвором. У обох відламках роблять тунель, обов'язково через обидва кортикальні шари. Свердло знімають зі шпиці, і на неї надягають гвинти з отвором, які закручують у тунель, шпицю видаляють. Так само прово­дять останні гвинти. На рани шкіри накладають по 1—2 шви та асептичну пов'язку. Така методика дозволяє уникнути травми сусідніх м'яких тка­нин, окістя, судинної мережі і забез­печує стійку фіксацію відламків, що дає можливість проводити функціо­нальне лікування.

    Відкриті переломи — переломи, за яких зона перелому сполучається із зовнішнім середовищем.

    У мирний час відкриті переломи ста­новлять 10—12 % від усіх переломів кісток. Будь-який відкритий перелом супроводжується забрудненням мікро­організмами, тому першочерговим є запобігання гнійним ускладненням. Профілактика їх досягається шляхом ранньої первинної хірургічної обробки рани у перші 6— 12 год, а за наявностіантибіотиків широкого спектра дії — до 24 год після травми. Метою первин­ної хірургічної обробки є не тільки профілактика гнійних ускладнень. Після видалення нежиттєздатних тка­нин відкритий перелом переводять у;іакритий, а в подальшому лікують його;іа принципом закритого.

    Остеосинтез відкритих переломів треба проводити лише після загоєння рани відстрочений. Це дозволяє зни­зити відсоток гнійних ускладнень.