Медецина


Меню

Нові записи

ФТОРОТАНОВИЙ НАРКОЗ

Фторотан — сильна наркотична речовина у 4—5 разів сильніша за ефір і в 50 разів — за закис азоту, не подразнює дихальних шляхів, при­гнічує салівацію та секрецію слини і бронхіальних залоз, розширює брон­хи, з організму виводиться швидко. Пригнічує гортанні та ковтальні реф­лекси, що дозволяє інтубувати тра­хею без застосування м'язових релак­сантів. Після пробудження нерідко спостерігаються тремтіння та озноб, рідше — блювання 2—6 % випадків.

Фгоротан пригнічує дихання без­посередній вплив на дихальний центр та релаксація дихальних м'язів. Він справляє прямий депресивний вплив на функцію міокарда.

Препарат знижує артеріальний тиск, стимулює центр блукаючого нерва та зменшує частоту пульсу.

Методика маскового фторотаново-го наркозу така сама, як і у разі ви­користання будь-якого іншого інгаля­ційного анестетика. Враховуючи вузь­ку терапевтичну дію препарату, його слід застосовувати тільки за наявності спеціальних випарників, розташова­них поза системою циркуляції газів.

Спочатку хворому подають кисень через маску, потім відкривають випар­ник фторотану, і протягом 2—3 хв його концентрація поступово підвищується до 2—3 об. %. Після введення хворо­го в стан наркозу концентрацію змен­шують до 1,0—1,5 об. %. Введення в стан наркозу відбувається швидко 5— 7 хв, без відчуття ядухи тощо.

Хірургічна стадія фторотанового наркозу розподіляється на 3 рівні.

Пробудження при цьому виді зне­болювання відбувається без збудження, блювання спостерігається рідко, свідомість відновлюється через 5—10 хв.

Позитивні якості:

1 вибухобезпечність;

2 можливість використання висо­ких концентрацій кисню;

3 швидке та приємне для хворого введення в стан наркозу і швидке про­будження;

4 здатність забезпечити добру ре­лаксацію м'язів;

5 пригнічення секреції слинних та бронхіальних залоз;

6 має бронходилатаційний ефект;

7 хімічна стабільність. Недоліки:

1 вузька терапевтична дія;

2 гальмування функції симпато-адреналової системи;

3 виражений депресивний вплив препарату на міокард та дихання;

4 підвищення чутливості серця до катехоламінів та здатність зумовлюва­ти аритмії;

5 погіршення печінкового крово­току, можливість пошкодження печін­ки, особливо у разі повторного за­стосуванні;

6 поява ознобу, метаболічного ацидозу в післяопераційний період.

Показання: для знеболювання короткочасних оперативних втручань на кінцівках, органах черевної порож­нини; у малій гнійній хірургії, трав­матологи. Широко використовується для посилення впливу азоту закису, показаний хворим із супровідною бронхіальною астмою, при операціях на легенях, при феохромоцитомі.

Протипоказання: захворю­вання печінки, нирок, гіповолемія, виражена серцева недостатність, ад-ренокортикальна недостатність, відсутність спеціального випарника.