Медецина


Меню

Нові записи

ЕНДОТРАХЕАЛЬНИЙ НАРКОЗ

На сьогодні знеболювання бага­тьох тривалих оперативних втручань здійснюється під ендотрахеальним наркозом. Порівняно з масковим нар­козом він має низку переваг:

1 запобігає спазмові голосової щілини, западанню язика, аспірації блювотних мас, крові, слизу, що за­безпечує прохідність дихальних шляхів;

2 створює оптимальні умови для проведення штучної вентиляції легень у будь-якому положенні хворого;

3 забезпечує можливість для широкого використання міорелак-сантів, досягнення розслаблення м'язів за поверхневого рівня наркозу з мінімальною токсичною дією анес­тетика на організм;

4 зменшує мертвий простір у ди­хальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом;

5 створює умови для активного відсмоктування з трахеї і бронхів слизу, гною, крові, детриту, блювотних мас;

6 дозволяє виключати з венти­ляції окремі ділянки легень за збере­ження її в інших відділах;

7 дає можливість виконувати опе­ративні втручання в ділянці голови та шиї.

Разом із цим ендотрахеальний нар­коз має і деякі недоліки, які не спостерігаються за інших методів анес­тезії:

1 складність методики, що вима­гає спеціального оснащення і підго­товки персоналу;

2 подразний вплив ендотрахеаль-ної трубки на слизову оболонку трахеї;

3 можливість поширення інфекції в розташовані нижче відділи органів дихання.

Показання: перед оперативни­ми втручаннями на органах грудної клітки, тривалими понад 1 год і травматичними операціями на органах черевної порожнини, нейрохірургіч­ними втручаннями, а також перед операціями, що супроводжуються ве­ликою крововтратою, у разі тяжких захворювань щитовидної залози і тоді, коди потрібна добра релаксація м'язів. Показанням до цього виду знеболю­вання є оперативні втручання у тако­му положенні хворого на операційно­му столі, за якого порушується біоме-ханізм дихання і потрібна штучна вен­тиляція легень положення Тренделен-бурга, положення на животі і ін..

Протипоказання: гострі інфекційно-запальні захворювання верхніх дихальних шляхів трахеїт, ларингіт, фарингіт, риніт і ін..

Нерідко ускладненнями інтубацій-ного наркозу є трахеїт, ларингіт або фарингіт, зумовлені ушкодженням слизової оболонки гортані, глотки під час інтубації, тугою тампонадою ро­тової частини глотки, тривалим пере­буванням інтубаційної трубки в трахеї. При цьому відзначаються біль під час ковтання, захриплість голосу та інші неприємні відчуття. Як правило, вони минають через 2—3 доби. Терапія цих ускладнень полягає в полосканні по­рожнини рота теплим гіпертонічним та антисептичним розчинами, застосу­ванні олійних та парових інгаляцій.

У ослаблених хворих з розладами органного та периферичного крово­обігу навіть короткочасний 1—2 год тиск роздутої манжетки на слизову оболонку трахеї призводить до пору­шення її кровообігу з подальшим утворенням пролежнів. Для їх запо­бігання треба уникати надмірного роз­

Дування манжетки і періодично через кожні 1—2 год випускати з неї повітря.

Пізнішим і порівняно рідкісним ускладненням ендотрахеального нарко­зу є розвиток гранульом голосових зв'я­зок, які виникають унаслідок некрозу слизової оболонки та фібринозно-гнійного запалення в ділянці голосових зв'язок та навколишніх тканин.