ЕНДОТРАХЕАЛЬНИЙ НАРКОЗ
На сьогодні знеболювання багатьох тривалих оперативних втручань здійснюється під ендотрахеальним наркозом. Порівняно з масковим наркозом він має низку переваг:
1 запобігає спазмові голосової щілини, западанню язика, аспірації блювотних мас, крові, слизу, що забезпечує прохідність дихальних шляхів;
2 створює оптимальні умови для проведення штучної вентиляції легень у будь-якому положенні хворого;
3 забезпечує можливість для широкого використання міорелак-сантів, досягнення розслаблення м'язів за поверхневого рівня наркозу з мінімальною токсичною дією анестетика на організм;
4 зменшує мертвий простір у дихальній системі наркозного апарата порівняно з масковим наркозом;
5 створює умови для активного відсмоктування з трахеї і бронхів слизу, гною, крові, детриту, блювотних мас;
6 дозволяє виключати з вентиляції окремі ділянки легень за збереження її в інших відділах;
7 дає можливість виконувати оперативні втручання в ділянці голови та шиї.
Разом із цим ендотрахеальний наркоз має і деякі недоліки, які не спостерігаються за інших методів анестезії:
1 складність методики, що вимагає спеціального оснащення і підготовки персоналу;
2 подразний вплив ендотрахеаль-ної трубки на слизову оболонку трахеї;
3 можливість поширення інфекції в розташовані нижче відділи органів дихання.
Показання: перед оперативними втручаннями на органах грудної клітки, тривалими понад 1 год і травматичними операціями на органах черевної порожнини, нейрохірургічними втручаннями, а також перед операціями, що супроводжуються великою крововтратою, у разі тяжких захворювань щитовидної залози і тоді, коди потрібна добра релаксація м'язів. Показанням до цього виду знеболювання є оперативні втручання у такому положенні хворого на операційному столі, за якого порушується біоме-ханізм дихання і потрібна штучна вентиляція легень положення Тренделен-бурга, положення на животі і ін..
Протипоказання: гострі інфекційно-запальні захворювання верхніх дихальних шляхів трахеїт, ларингіт, фарингіт, риніт і ін..
Нерідко ускладненнями інтубацій-ного наркозу є трахеїт, ларингіт або фарингіт, зумовлені ушкодженням слизової оболонки гортані, глотки під час інтубації, тугою тампонадою ротової частини глотки, тривалим перебуванням інтубаційної трубки в трахеї. При цьому відзначаються біль під час ковтання, захриплість голосу та інші неприємні відчуття. Як правило, вони минають через 2—3 доби. Терапія цих ускладнень полягає в полосканні порожнини рота теплим гіпертонічним та антисептичним розчинами, застосуванні олійних та парових інгаляцій.
У ослаблених хворих з розладами органного та периферичного кровообігу навіть короткочасний 1—2 год тиск роздутої манжетки на слизову оболонку трахеї призводить до порушення її кровообігу з подальшим утворенням пролежнів. Для їх запобігання треба уникати надмірного роз
Дування манжетки і періодично через кожні 1—2 год випускати з неї повітря.
Пізнішим і порівняно рідкісним ускладненням ендотрахеального наркозу є розвиток гранульом голосових зв'язок, які виникають унаслідок некрозу слизової оболонки та фібринозно-гнійного запалення в ділянці голосових зв'язок та навколишніх тканин.
