Медецина


Меню

Нові записи

ПРОФІЛАКТИКА ХІРУРГІЧНОЇ ІНФЕКЦІЇ

Великий ризик для здоров'я та ве­личезні економічні витрати, пов'язані з лікуванням хворих, ставлять сьогодні профілактику хірургічної інфекції на вищий ступінь, ніж пошук все нових і переважно малоефективних засобів лікування.

Звичайно, профілактика інфекції є складною уже через свою багато­плановість, пов'язану з безліччю при­чин розвитку її та умов, що сприяють цьому. Наведений раніше перелік найважливіших загальних причин по­ширення хірургічної інфекції слугує дороговказом для вибору профілак­тичних заходів.

Жорсткість асептичного режиму в хірургічних стаціонарах і насамперед у операційних та перев'язочних — на­гальне завдання. Це передусім підви­щення вимог щодо асептичного режи­му до всіх працівників хірургічних та анестезіологічних і реанімаційних відділень, підвищення професіоналі­зму в здійсненні асептичних заходів та контролю з боку завідувача хірургіч­ного відділення операційного блоку та старшої операційної сестри, про­вітрювання палат, дезінфекція по­стелі, вологе прибирання тощо. Ви­сокий гігієнічний режим у відділенні, гігієна персоналу спеціальний одяг, виявлення та лікування бацилоно­сіїв та хворих миття хворих під ду­шем з антимікробним милом, повна

Ізоляція хворих з відкритими вогни­щами інфекції від здорових, макси­мальне скорочення перебування хво­рих перед операцією у відділенні, уникнення перев'язки в палаті дозво­ляють зменшити загрозу госпіталізму, контамінації поверхні тіла хворих полі-резистентними мікробами.'

Ретельне дослідження та обстежен­ня хворих перед операцією з метою виявлення якихось відхилень та пору­шень у них імунітету й інших чинників ризику і корекція їх зменшують за­грозу інфекційних ускладнень після операції. Обмеження інвазивних дослід­жень суворими показаннями, зістри-гування, а не гоління волосся в зоні операційного поля за 30 хв до опе­рації, змазування шкіри операційно­го поля перед операцією антисепти­ками, використання водонепроникної білизни для хірургічної бригади, по­криття операційного поля після його обробки самоклеючими плівками, через які проводиться розріз, корис­тування гострими інструментами для розтину тканин, бережливе ставлен­ня до останніх, зменшення кількості лігатур, користування в контаміно-ваній рані монофільними, що не ма­ють абсорбуючих властивостей, шва­ми та швами, що розсмоктуються, своєчасна заміна рукавичок у разі їх пошкодження, заміна інструментів після розрізування шкіри — все це сприяє зменшенню ризику щодо роз­витку хірургічної інфекції, зокрема інфікування ран. Серед видів хірургі­чної інфекції найбільшу питому вагу мають інфекція ран та ушкоджень мікротравми, опіки, відмороження, укуси та ужалення комах тощо, а та­кож післяопераційна ранова та по­рожнинна місцева і загальна інфек­ції. Тому запобігання цим видам ін­фекції складає найважливішу пробле­му. Профілактика інфекції випадко­вих ран та пошкоджень полягає в своє­часній їх діагностиці, поданні першої медичної допомоги. Добре налагод­жена робота травматологічних пунк­тів, медпунктів, хірургічних кабі­нетів, станцій Швидкої допомоги має величезне значення як для про­філактики інфекції, так і нерідко долі потерпілих. У лікуванні цих ран ос­нову складає первинна хірургічна обробка, найкраще в перші 6—12 год після нанесення рани, але не пізніше 24 год, з подальшими допоміжними засобами дренування порожнини рани, місцеві хімічні та фізичні впли­ви на неї, асептичні та антисептичні пов'язки, фізметоди, загальні захо­ди. Поряд із хірургічною обробкою рани в профілактиці ранової специфіч­ної інфекції правець, сказ велику роль відіграють імунізація хворих па­сивна, чи пасивно-активна, чи лише активна. Запобігання інфікуванню мікротравм грунтується на санітарній освіті людей та своєчасній обробці мікротравм, зокрема обмиванні по­шкодженого місця, якщо воно за­бруднене, стимулюванні кровотечі з проколу шляхом стискання м'яких тканин з боків у зоні пошкодження, змазуванні місця ушкодження анти­септичним засобом — розчином йоду, спирту чи брильянтового зеленого з по­дальшим закриттям його клеєм БФ-2 чи лейкопластирем або змазуванням ураженого місця антисептичною клеє­вою рідиною. Для обробки мікро­травм запропоновано багато таких спеціальних антимікробноклейових композицій, які при нанесенні на по­шкоджене місце тверднуть. Вони дають одночасно і дезінфікуючі, й гер­метизуючі ефекти рідина М. В. Но-викова, клей БФ-2 тощо. Велику роль у профілактиці інфекції випад­кових ран відіграють радикальне ви­далення макроскопічне пошкоджених тканин, ретельний гемостаз краще без електрокоагуляції, негусте накла­дання швів та розташування їх у без­посередній близькості від краю не більше 0,5 см, бережливе ставлення до тканин, аподактильна робота та суворе додержання всіх правил асеп­тики під час виконання цієї операції. У разі вимушеної відстрочки хірургіч­ної обробки рани — до 24 год і більше — хворому треба призначити про­філактично антибіотики краще з гру­пи напівсинтетичних пеніцилінів — ам­піцилін чи пентрексил та ін. або один із сульфаніламідних препаратів суль­фадиметоксин та ін., які затримують розвиток інфекції в рані. У разі запіз-нілої хірургічної обробки рани, коли в ній уже є ознаки серозного запален­ня так звана інфікована рана, для запобігання розвитку в ній гнійного запалення гнійної рани рану не зашивають, а дренують і накладають на неї вологовисихаючі антисептичні осмотичні пов'язки. Ефективними є фізіотерапевтичні процедури, відкри­те лікування в асептичних камерах чи аерогерапевтичних установках АТУ та загальні заходи антибіотикотерапія тощо. Раннє закриття рани, аж до пластичного невільним чи вільним клаптем шкіри, є добрим профілак­тичним засобом проти розвитку ін­фекції в ній. Таким самим важливим заходом є введення після обробки кон-тамінованих ран або інфікованої рани стадія серозного запалення в їх по­рожнину припливного чи припливно-відпливного дренажу з антисептиком до повної ліквідації ознак запалення.

Для профілактики інфікування по­рожнин черевної, плевральної, че­репа, суглобів важливе значення мають рання діагностика гострих за­хворювань органів цих порожнин, за­побігання забрудненню їх вмістом та матеріалом з уражених органів та тканин, видалення під час операції за­лишків крові та інших речовин шма­точків тканини, рідин шляхом ви­мивання та аспірації їх з тих порож­нин, в яких виконувалось оперативне втручання. В багатьох випадках вико­нують дренування порожнини трубка­ми, катетерами з метою як відсмок­тування залишків ексудату, так і вве­дення через трубчасті дренажі антисеп­тиків чи антибіотиків. У профілактиці післяопераційної інфекції не можна переоцінити роль ліквідації в перед­операційний період латентних осе­редків інфекції, анемії, гіпоксемії, де­фіциту білків гіпопротеїнемії, елект­ролітів та порушень інших видів обміну, особливо вуглеводного у хво­рих на цукровий діабет тощо.

Важлива роль належить також дос­татнім доступам при операціях, дос­коналим оперативній техніці та анес­тезії, а також безпосередній профілак­тичній антибіотикотерапії за 1—2 год перед операцією в максимальній до­бовій дозі внутрішньовенне чи внут-рішньом'язово при втручаннях у хво­рих з дуже забрудненими ранами та інфекційно-запальними хірургічними процесами у внутрішніх органах та у хворих, у яких втручання виконують­ся на товстій та прямій кишках, на серці та судинах з протезуванням, у хворих на цукровий діабет та ін. Профілактична антибіотикотерапія хіміотерапія рекомендується в таких випадках:

1 при випадкових забруднених ранах, які не можуть бути своєчасно хірургічне оброблені;

2 при всіх забруднених мікробами операційних ранах;

3 при всіх ранах з ендопротезу-ванням;

4 при операціях у людей з інфек­цією чи у тих, хто щойно перехворів на інфекційну хворобу;

5 при операціях у хворих з попе­реднім ураженням серцевих клапанів для профілактики ендокардиту;

6 при операціях чисто-забрудне­них, коли розкривають порожнину кишки, жовчних шляхів тощо.

Профілактично застосовують анти­біотики широкого спектру дії.

Велике значення мають догляд за хворими та ранами, відповідні сані­тарно-гігієнічні умови в палатах пере­бування хворих, раціональне загаль­не лікування хворих вітамінізоване харчування, корекція гідроіонного балансу та інших порушень обміну, оксигенація, використання імунних, гормональних та ферментних препа­ратів.

Особливу увагу в профілактиці післяопераційної інфекції треба при­діляти підвищенню кваліфікації хі­рургів, особливо тих, хто чергує на невідкладній допомозі, та персоналу відділень інтенсивної терапії і реані­мації, боротьбі з бацилоносійством, яке особливо часто спостерігається у персоналу хірургічних відділень.

У запобіганні інфекційним хірур­гічним захворюванням мають велике значення добре налагоджені санітар­но-гігієнічні умови на виробництві та в побуті, заходи з техніки безпеки на виробництві та своєчасна обробка мікротравм, лікування прихованих осередків латентної інфекції та загаль­них системних хвороб серцево-судин­них, обмінних, ендокринних, алер­гічних та інших, запобігання та бо­ротьба з ожирінням, заняття фізкуль­турою, оздоровчим спортом, загар­тування.

Безумовно, для профілактики хірургічної інфекції не досить лише медичних заходів. Останні можуть бути ефективні лише на тлі економіч­ного добробуту людей та сприятливих екологічних умов їх проживання.